Національна ідея, національне виховання і трошки приємного
Оте, що написано у попередньому пості, боюся, можна збагнути лише за певного рівня поінформованості та володіння категоріальним апаратом; а використати - за вміння застосовувати оце-вот, вищезазначене. Аби цього не допустити, з'явилася ідея піддати студентську молодь "національному вихованню".

Проект відповідної "концепції" лежить отут - у форматі .doc

А якщо серйозно - то у концепції все абсолютно совкове, крім поняття "національна ідея", який залишається непроясненим. Особливо тішать уривки на кшталт: "Національний характер виховання полягає у формуванні людини як громадянина України незалежно від її етнічного та соціального походження, віросповідання та передбачає створення спільноти самодостатніх людей, які об’єднані національною ідеєю та оберігають свої цінності й свободи."

Ідея з'являється незабаром - коли наповнювачу документу набридає згадувати, що він/вона пам'ятає з хрестоматійних "гарних рис":

Національне виховання студентської молоді ґрунтується на таких принципах: культивування кращих рис української ментальності (працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв’язку з природою та ін.)

Якщо це серйозно - то це капець. І проти цього треба боротися; а тут я зупиняюся, бо починається частина про засоби.

Але поки, як на мене - не варто через це чморити відразу МОН. Совок є совок. Ми всі давно знаємо, що єдиним принципом виховання у вишах має бути здатність захистити свої права людини і громадянина - і повага до таких самих прав іншого. Зате от МОН зробило цікаву дуже заяву. Тож не треба злобиться - може, бюджетних борців за патріотичне виховання на щось корисне зорієнтують?

Хоча тенденція, чесно кажучи, не тішить...